Наркота Мензелинск Марихуана АМФ ГАШ Меф COCAIN blacksprut онион APVP

Привет, чуваки! Мне тут в компе сказали, что я должен написать рассказ, исходя из роли наркомана гопника. Ох, ну ладно, как скажете. Вот расскажу вам историю о том, как я купил закладки метадона и потом меня выгнали из института за фейки про армию РФ. Ну, бро, приготовьтесь, будет весело. В общем, как я уже говорил, я был студентом в институте. Но, братишки, чтобы честно признаться, я частенько ботал по минимуму, потому что всегда был больше занят своими делами. Крипота, да и только! Я не то, чтобы сильно городился, но в свободное время любил побродить по улицам и поискать что-нибудь интересное. Что-то да надо было, чтобы забыть о мире вокруг. И так, однажды, я решил попробовать что-то новенькое. Решил купить метадона. Говорят, это белый героин. Мне так сказали в интернете, и, честно говоря, мне было все равно, правда или нет. Мне было интересно попробовать галлюциногенный опыт. Было много разных мест, где можно было купить такую штуку, но я выбрал одну группу в соцсети и связался с ними. Договорился, встретились в темном переулке. Знаете, это реально было настоящее приключение. Все в такой шумной обстановке, словно мы попали в какой-то боишься. Но это все лирика. Давайте я расскажу вам, что случилось дальше. Я взял этот метадон и пошел к себе домой, радостно шагая по улице. И тут, знаете, что происходит? Снег начинает упасть! Необычно, правда? Вот такая шуга! Казалось, что мир превратился в какую-то сказку. Вещи начали менять свои цвета, все объемное стало плоским, а музыка звучала настолько громко, что мне казалось, будто она звучит внутри моей головы. Я чувствовал себя таким нетерпеливым, словно у меня не хватало времени на все, что я хотел сделать. Ну и тут я решил позвонить своим друзьям и рассказать им об этом удивительном снеге. И, знаете что? Они начали смеяться в телефон и говорить, что я охуел, потому что на улице было лето. А я не поверил им и начал говорить, что вижу снег. Они, наверное, не поняли, что я на метадоне и сказали, чтобы я успокоился. Я стал нервничать и кричать, что они не понимают, как это круто, и я хочу, чтобы они тоже попробовали. Но они отказались и повесили трубку. А потом я понял, что что-то не так. Мне стало плохо, и я понял, что все эти красоты – это все мои галлюцинации. Это было ужасно, братаны. Я испугался и решил, что тут же выкину остатки метадона в унитаз. Ну, а потом я просто лег на кровать и начал думать о своих поступках. И вот, через некоторое время, я понял, что я накосячил. Меня выгнали из института за фейки про армию РФ. Ну, я и сам-то знаю, что я искал легких путей. Но, братва, я не думал, что до такого доведет. Я потерял все, что имел - друзей, образование, будущее. Вывод: мои дорогие, не идите по моему пути. Наркотики – это не приключение. И, главное, не распространяйте фейки, чтобы не оказаться без всего. Я это понял, но слишком поздно.

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!